Вход

Забыли пароль?

в избранное
Untitled
Добавить в избранное
Наш баннер

Rambler's Top100

Есть ещё честные и порядочные судьи

Перейти вниз

Есть ещё честные и порядочные судьи

Сообщение автор Надежда Ляшко в Пн Авг 12, 2013 6:08 am

http://www.gorod.cn.ua/blogs/lyashko_20069.html
25 липня 2013 р. Щорський районний суд прийняв постанову про скасування постанови прокурора Городнянського району від 25.06.2012 р. про відмову у порушенні кримінальної справи по факту смерті мого сина Ляшка Володимира Павловича.
Вважаю, що дана постанова є законною, оскільки суд всебічно вивчив матеріали справи і прийняв справедливе і обґрунтоване рішення, скасувавши постанову прокурора.
Суддя Валевач М.М. доклав максимум зусиль щодо всебічного, повного та об’єктивного вивчення обставин, вів суд спокійно, чітко і говорив розбірливо, а не так, як судді Городнянського районного суду Лиманська та Карпинська, мова яких була невиразною, тому мені важко було слідкувати за судовим процесом.
Заявляючи, що «суд безпідставно зазначає, що 19.10.2009 близько 17 год. 30 хв. дільничними інспекторами міліції Грицюком Г.С. та Дригом CO. було здійснено незаконне затримання гр. Ляшка В.П.», на суді прокурор так і не довів, що у працівників міліції були підстави затримувати мого сина, доставляти його до райвідділу міліції та складати протокол про адміністративне правопорушення, в чому полягала неможливість скласти даний протокол на місці скоєння такого правопорушення, та не представив свідків цього правопорушення.
Прокурор не бачить нічого страшного в тому, що вигаданий ним через три роки «неохайний зовнішній вигляд, похитування під час руху, нечітка мова, почервоніння очей та обличчя стало підставою для доставлення гр. Ляшка В.П. до приміщення райвідділу та складання щодо нього протоколу».
З чого прокурор взяв, що працівники міліції мали право доставляти гр. Ляшка В.П. до райвідділу для складання щодо нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та здійснити перевірку з приводу реалізації незаконно виготовленої алкогольної продукції?
Чим прокурор може підтвердити, що «гр. Ляшко В.П. свою вину у вчиненні правопорушення визнав добровільно, на освідуванні не наполягав, щодо складення протоколу не заперечував»?
Він, мабуть, забув, що, згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
Недоторканість особи зафіксована у Загальній декларації прав людини 1948 р., Декларації прав і свобод людини і громадянина 1991р.
Захищаючи міліціонерів, винних в смерті мого сина, прокурор вважає, що Ляшко В.П. у порядку, передбаченому ст. 261 КУпАП, працівниками міліції не затримувався, а був доставлений до райвідділу згідно вимог ст. 259 КУпАП.
Яким чином вони доставили Ляшка до райвідділу, не затримуючи його, залишається загадкою. Мабуть, застосували гіпноз чи інші чудеса.
«З метою складання протоколу про вчинення Ляшко В.П. адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, працівники міліції Грицюк Г.С. та Дриг C.O. запросили Ляшка В.П. до автомобіля».
Навіть Грицюк на суді сказав: «Из недавних проверок мы уже узнали, что если мы посадили человека в машину, это уже задержание».
Незнання законів, як відомо, не звільняє від відповідальності.
Але прокурор іншої думки: «Таким чином, працівники міліції мали право доставляти гр. Ляшка В.П. до райвідділу для складання щодо нього протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та здійснити перевірку з приводу реалізації незаконно виготовленої алкогольної продукції».

В міжнародному праві людина вважається затриманою, якщо вона не може піти за власним бажанням з того місця, де перебуває.
Позбавлення волі пересування може полягати просто в затриманні людини на якийсь час у місці її перебування, але може супроводжуватися і примусовою доставкою в яке-небудь приміщення, наприклад у відділення міліції. Тривалість затримання не має значення для кваліфікації злочину.
Фіксація часу затримання безпосередньо впливає на його строк. Але ні Грицюк, ні Дриг не можуть назвати точної дати: «Точно не пам’ятаю», «начебто», «может быть», «Точної дати не пам’ятаю», «десь около п’ятої», «мабуть, була», «я цього не бачив», «мне неизвестно», «приблизно», «я точно сказать не могу», «час хай максимум», «получается, так».
Таке враження, що працівники міліції прийшли не в суд, на якому розглядається їх причетність до смерті людини, а на прогулянку, і їх запитують про якісь неістотні дрібниці.
Якщо людина затримана на 20 хв. і більше, доставлена в райвідділ міліції або запрошена туди, міліціонер, який її затримав, зобов’язаний скласти рапорт про затримання. У рапорті він повинен вказати особисті дані затриманого, причини і час його затримання. При огляді ще й обов’язкова присутність двох понятих.
Усього цього немає.
Дільничний інспектор міліції Грицюк Г.С. у своєму поясненні підтвердив, що при затриманні Ляшка був свідок: «Коли порушника зупинили, він був один на відстані 10-15 м від автобусної зупинки, де сидів якийсь чоловік. До того чоловіка ми не підходили».
А повинні були! Але ДІМ Грицюк вважає, що йому дозволено все: «На медичний огляд не возили порушника по тій причині, що алкогольне сп’яніння в порушника було явно виражено».

Про факт затримання працівники міліції повинні були негайно повідомити членів сім’ї підозрюваного.

В матеріалах прокурорської перевірки немає доведених даних про те, що мій син в момент його затримання знаходився в громадському місті в стані сп’яніння, мав неохайний вигляд та своєю поведінкою ображав людську гідність та мораль, що нібито стало причиною його затримання та доставки в райвідділ.
Ознаками і діяннями, що ображають людську гідність і громадську мораль, у поводженні особи, яка перебуває у п’яному вигляді, можуть бути:
• грубі вигуки, докучливі чіпляння до громадян тощо, що є порушенням прийнятих норм поводження;
• неохайний зовнішній вигляд, що викликає бридливість і відразу (брудний, мокрий, розстебнута ширинка тощо);
• п’яний повністю безпорадний (у непритомному стані);
• створення аварійної ситуації на проїжджій частині дороги і т. ін.

Працівники міліції Дриг C.O. та Грицюк Г.С., стверджують, що Ляшко В.П. мав неохайний вигляд, але як вбачається з фотографій трупа Ляшко В.П., що маються в матеріалах справи, не можна зробити висновок, що він мав неохайний вигляд, а тому підстав для затримання не було (т.1 а.с. 196-198).
Захищаючи вбивць мого сина, прокурор посилається тільки на власні припущення: «Неохайний зовнішній вигляд виражається у стані одягу, який в той момент міг бути брудним, мокрим, розстебнутим тощо».

Не можна притягувати до адміністративної відповідальності тільки за сам факт появи у п’яному вигляді у громадському місці, якщо поведінка особи при цьому є пристойною.
Поява особи в громадському місці в стані сп’яніння не є протиправним діянням, а наявність ознак сп’яніння — запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірних покривів особи, хитка хода саме по собі не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тобто, якщо громадянин у стані сп’яніння крокує по вулиці, не порушуючи прав інших громадян, які до нього можуть бути претензії?
Якщо людина п’яна, але посміхається, жартує, це не ображає людську гідність і громадську мораль.
Сам по собі п’яний вид людини не загрожує складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Для цього необхідно, щоб п’яний вид ще й ображав «людську гідність і громадську мораль».
ДІМ Грицюк взагалі не знає законів. На суді він риторично запитує: «Зачем тогда придумали ст.178?».

Не було потреби доставляти Ляшка В.П. в відділ міліції, щоб установити особу затриманого.
Адже Дригом С.О. напередодні був складений адміністративний протокол відносно мого сина, тож Дригу С.О. були добре відомі анкетні дані Ляшка В.П. Тому не було ніяких підстав для його затримання та перевірки його даних, а адміністративний протокол міг бути складений на місці. Крім того, як встановлено в ході перевірки, в приміщенні Городнянського РВ УМВС анкетні дані мого сина були встановлені з його слів, що можна було б зробити і на місці.
Якщо будь-яких документів, підтверджуючих особу, Ляшко при собі не мав, то яким чином вони повинні були з’явитися у нього у райвідділі? Адже у поданні прокурора (а.с.293) про усунення порушень головного Кодексу України про адміністративні правопорушення сказано: «Не перевірено порушника за картотекою ОВС».
Якщо Грицюк та Дриг стверджують, що у них не було з собою бланків протоколів, то на судовому засіданні 18.05.2013 р. заступник начальника РВ УМВС Приходько сказав інше: «Они получают определённое количество бланков. По использовании получают ещё».
Грицюк Г.С. 18.05.2013 р. на запитання адвоката, що їм перешкоджало скласти протокол на місці, відповів: «На месте неудобно». А водіям «удобно», коли їх зупиняють на дорозі?
Навіть тут нестиковка. Справа, виходить, зовсім і не в бланках.
В статуті ППС в п. 97 зазначено перелік того, що зобов’язаний мати при собі патрульний (постовий) при вступі на службу. Це:
• службове посвідчення;
• службова книжка;
• карта маршруту;
• табельну зброю з двома спорядженими магазинами;
• радіостанція;
• кишеньковий ліхтар;
• свисток;
• засоби індивідуального захисту, спеціальні засоби;
• бланки протоколів про адміністративні правопорушення;
• індивідуальний пакет (аптечку).

Чи мали працівники міліції право взагалі когось затримувати, якщо у них не було ні карти маршруту, ні бланків протоколів?
Якщо співробітник міліції (патрульний) запрошує людину пройти у відділення, посилаючись на відсутність бланка протоколу про адміністративні правопорушення, такий патрульний має знати, що він зобов’язаний мати при собі і чим йому загрожує така безвідповідальність.

ДІМ Грицюк та Дриг перевищили владу та службові повноваження і тоді, коли доручили ІПС Симонку, який не був присутній при затриманні, складати протокол про адміністративне правопорушення. Симонок міг написати в протоколі що завгодно. Така практика в Городнянському РВ УМВС підтримується роками.
Перебирання повноважень влади є порушенням Конституції України.
Хто перевіряв стан здоров’я затриманого і чи можуть працівники міліції свідчити проти самих себе? Якщо Ляшко В.П. був у стані тяжкого алкогольного сп’яніння і в крові трупа Ляшка В.П. виявлений етанолу концентрації 3%, то який міг бути стан здоров’я затриманого?

Як вбачається з висновків судово-медичних експертиз в крові трупа гр-на Ляшка В.П. виявлений етанолу концентрації 3%, що стосовно живої особи відповідає сильному ступеню алкогольного сп’яніння.
У зв’язку з таким висновком експерта, прокурором не перевірено та не надано оцінку законності дій працівників міліції щодо складання адміністративного протоколу відносно особи, яка перебуває в тяжкому стані сп’яніння та щодо необхідності надання медичної допомоги такій особі або його адміністративного затримання до повного витвереження.

Дійсно, якщо через день, коли проводилося судово-медичне дослідження, у мого сина знайдено 3 промілле етанолу, то у момент його арешту вміст його в крові повинен бути ще більшим. Він не повинен був самостійно не тільки пересуватися, але і стояти. Але за декілька хвилин до його арешту він стояв на тротуарі і розмовляв із стрічними. У нього повинні бути блювота, нетримання сечі і калу. Але присутня при експертизі санітарка моргу підтверджує, що одяг його був охайним. Це ж підтверджується і в протоколом огляду одягу покійного Ляшка в морзі Городнянської ЦРЛ від 20 жовтня 2009 року, зроблений слідчим Городнянського РВ УМВС капітаном міліції Пархоменко Ю.Л.
В такому стані, як намагається довести міліція, йому загрожував параліч. Але міліція півтори години возила його по «точках», застосовувала до нього фізичну силу та психологічний тиск, замість того щоб викликати «швидку». І навіть ухитрилася допитати його у відділенні, хоча виникає питання, як вона могла це зробити, коли людина була у напівпритомному і безпорадному стані. Інакше як знущанням це не назвеш.
Досі немає відповіді на питання: що порушив Ляшко? Кому заборонено нести додому пляшку із спиртним? У сина була пляшка мінеральної води, яку він ніс для мене, бо я була після операції. Міліціонери, мабуть, думали, що самогонка. Під час обшуку вони забрали у сина 250-грамову пляшку горілки (що це було саме самогонка, доказів немає, оскільки вона не була долучена до матеріалів справи).
Допитані у суді працівники міліції нічого нового не сказали, щоб можна було залишити в силі постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи. Вони так і не довели, що мій син розпивав алкогольні напої в громадському місці. Ось що дослівно сказав на суді старший дільничний інспектор міліції Грицюк Г.С. (мовою оригіналу) http://audio.meta.ua/5940465.audio:
«… помітили чоловіка, який тримав у руці пластикову пляшку і начебто перебував у нетверезому стані, як нам на той час здалося».
На судовому засіданні працівники міліції самі підтвердили, що на вулиці не було людей, чию б людську гідність та громадську мораль своїм неохайним виглядом міг образити Ляшко.
«Он (Ляшко) подходил к колонке. Шатавсь, похитувавсь. При себе у него была какая-то бутылка… Мы это увидели… Остановились, подошли к нему… Чоловік похитувавсь. Предложили ему проехать с нами в райотдел, так как визуально был в нетрезвом состоянии. Він погодивсь добровільно проїхать з нами. Взяли за руку и повели. Зная, что неподалёку от автобусной стоянки находится самогонная точка, мы решили заехать до этого человека и спросить, был этот человек у него, покупал спиртные напитки или не покупал…». (Справа №2505_2913_2012 вiд 14-05-2013. Диск 07065107, час 14:24:43)
Є свідки, що затриманий Ляшко В.П. вів себе адекватно, проблем нікому не створював і нічого не порушував.
У жодному українському кодексі немає жодної статті про відповідальність за придбання самогону. Міліція сама знає «самогонні точки», про що підтвердив Грицюк, але не закриває їх.
Стаття 178, на яку спирається прокурор Городнянського району, передбачає розпивання алкогольних напоїв в заборонених законом місцях або поява в громадських місцях у п’яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Мій же син був заарештований тільки за те, що він ішов, як здалося міліціонерам, похитуючись (про розпивання ним алкогольних напоїв немає жодного слова в жодному протоколі і в жодній постанові прокурора). Ні на чию власність, права і свободи громадян він не посягав. Шкідливі наслідки від того, що він ішов додому, не могли виникнути.
Ст.178 передбачає розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п’яному вигляді. Але щоб потрапити під цю статтю, потрібно принизити людську гідність і громадську мораль!
Бути п’яним не заборонено. Інакше б не було ні весіль, ні днів народження, і всі люди, які йдуть з дня народження, весілля, проводів в армію або просто з питного закладу, давно б були жертвами міліції.
Людей з сильним алкогольним або наркотичним сп’янінням працівник міліції повинен доставити в лікарню, а в інших випадках, якщо п’яний не порушує громадський порядок, він може сміливо пересуватися по вулицях міста, його не мають права затримати правоохоронні органи.
«В нього була нечітка мова, він похитувався, в нього було почервоніння очей та обличчя, неохайний зовнішній вигляд»… Всі ці ознаки міг мати і хворий чоловік. А що стосується неохайного зовнішнього вигляду, що теж є вигадкою і нічим не доказано, то таких в Городні ходить 50% населення. Протокол огляду одягу в морзі (а.с.77) не підтверджує вигадку міліції про неохайний одяг Ляшка. Це повинно було зафіксовано у першу чергу, якщо Ляшко своїм зовнішнім виглядом ображав людську гідність і громадську мораль. Слідчий Городнянського РВ УМВС капітан міліції Пархоменко так написав протокол огляду одягу, щоб його ніхто не міг прочитати. Прокурор навіть і не збирався його читати.
Біля півгодини (це підтвердив сам Грицюк Г.С. у присутності адвоката Лизака Г.Г. і дружини покійного) сина возили по місту по «точках», питаючи, чи не був він у них (виходить, міліція знає про «точки» самогоноваріння, але не вживає заходів по їх викорененню). Про те, що моєму сину стало погано в машині, підтвердив і сам Грицюк Г.С. Не дивлячись на погіршення стану здоров’я мого сина, працівники міліції не повезли його в лікарню і не доставили додому, хоча і їхали повз мою хату і проїзджали «швидку», не викликали лікаря, як вимагає законодавство, мабуть було чого боятися.
У поданні прокурора (а.с.293) про усунення порушень головного Кодексу України про адміністративні правопорушення сказано: «Не зареєстровано його (Ляшка) доставлення в Книзі обліку осіб, які доставлені до чергової частини, не забезпечено його огляд, не перевірено порушника за картотекою ОВС».
Тобто не доведено, що Ляшко був живий, коли заднім числом складався акт про адміністративне правопорушення.
У міліції немає жодного свідка. Хіба можна вважати свідками працівників міліції, винних у смерті мого сина? Не можна вважати правдивими свідчення і Воронкова. П’яний Воронков, який ніколи не приходив сам у райвідділ, невипадково з’явився в міліції після 18 години, бо треба було підтвердити факт перебування Ляшка в райвідділі міліції, якого доставили до райвідділу майже мертвим і залишили на асфальті міліцейської автостоянки.
Якщо навіть припустити, що мій син помер сам на території районного відділу міліції, це не знімає з працівників міліції відповідальність за перевищення службових повноважень під час незаконного затримання і допитування мого сина.  Беззахисній людині похилого віку не тільки не надали допомоги, але ще й допитували її. Не можна було складати протокол, якщо людина була не в змозі навіть розписатися.
І чому Ляшко, який не перший раз підписував такий протокол і був у стані ще більшого алкогольного сп’яніння, адже 8 років тому я сама возила його на лікування в обласну психоневрологічну лікарню, мав раніше чіткий підпис? Чому прокурор не звірив підпис, який міліція приписує Ляшко, з підписами Ляшка на попередніх протоколах?

Зараз свідок Єрмоленко заперечує здійснення на нього тиску з боку міліції, бо він боїться міліції, погрози якої відносно нього вже стали реальністю.
Яке значення має те, підтверджено чи не підтверджено тиск на свідків? Головне — ніхто так і не довів, що мій син щось порушив і що його доставили в райвідділ міліції законно.

Чи не можна було просто попередити Ляшка, якщо навіть припустити, що він був у п’яному вигляді? Адже він нічого не скоїв за ст. 178, яку йому приписують.
Працівники міліції і прокурор повинні знати, що адміністративне затримання не допускається:
а)  за малозначності адміністративного правопорушення і можливості його припинення іншими способами (виконання порушником вимоги про припинення правопорушення, усне зауваження, роз’яснення протиправності і неприпустимості тієї чи іншої дії (бездіяльності) тощо);
б)  за наявності можливості на місці вчинення правопорушення встановити особу порушника й обставини події, скласти протокол про адміністративне правопорушення;
в)  за наявності підстав для накладення стягнення у вигляді попередження чи штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення.
За смерть людини працівникам міліції оголошено зауваження (і то через 2 роки!!!). А за те, що літня людина йшла похитуючись, несучи з собою пляшку мінералки для хворої матері, над нею знущалися протягом майже двох годин, бо міліціонери шукали точки незаконного виготовлення алкогольних напоїв.

У постанові прокурор надає увагу лише факту смерті сина, не пов’язуючи смерть сина з його затриманням та неналежним утриманням працівниками міліції.
Потерпівши фіаско з вигаданими хворобами, які не відображені в жодному медичному документі покійного, прокурор робить нові припущення, аби тільки виправдати вбивць: «Згідно акту судово-медичного дослідження № 228/11 від 03.10.2011, локалізація, морфологія та характер виявлених ушкоджень не виключає можливість їх утворення при падінні з висоти 1,5 метра по похилій площині із бетонних плит на асфальтоване покриття».
Тим самим прокурор показав себе великим експертом, перевершивши навіть самого слідчого Пархоменко Ю.Л., який дав такий висновок: «Травми, знайдені на тілі покійного, причиною його смерті не були».
Дії працівників міліції підпадають під ст.365 «Кримінального кодексу України» — перевищення влади або службових повноважень.
Згідно цієї статті, «перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян… — карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
У випадку з Ляшком В.П. дії міліції спричинили тяжкі наслідки. А «дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Закон однозначно гласить, що ставлення суб’єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним.
Стаття 367 КК України передбачає також відповідальність за службову недбалість.
Стаття 364, п. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні  посади  чи  займатися  певною діяльністю  на  строк до трьох років та зі штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У частині 3 статті 364 Кримінального кодексу законом встановлено покарання за зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу, яке є більш суворим, ніж передбачене в частині першій чи другій цієї статті покарання за такий злочин, вчинений службовою особою: «Дії,  передбачені частиною першою або другою цієї  статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, — караються позбавленням  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років з позбавленням права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна».

«Грицюку, Дригу, Симонку оголошено зауваження»… Через два роки. Дуже легко відбулися за смерть людини.

В черговий раз скасована постанова прокурора про відмову у порушенні кримінальної справи вже Щорським судом 25 липня 2013 року — це свідчення бездіяльності прокурора.
Таким чином, прокуратура Городнянського району — це правопорушний орган, який є прикладом зневаги до Закону, до людської гідності і до життя людини.
У прокурора ще вистачає совісті подавати апеляцію на справедливі рішення суду, а Апеляційний суд, замість того, щоб прийняти справедливе рішення, яке б поклало край прокурорському свавіллю, підтримує прокурора у затягуванні справи.
avatar
Надежда Ляшко

Женщина
Количество сообщений : 1
Возраст : 86
Географическое положение : Городня
Дата регистрации : 2013-08-12

Посмотреть профиль

Вернуться к началу Перейти вниз

Вернуться к началу

- Похожие темы

 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения